Привет, народ! Всем большой привет от самого крутого наркомана-комика! Сегодня я расскажу вам о своих невероятных приключениях, как я стал суперзвездой наркобизнеса. Слушайте, это просто космос!
Всё началось с того, что я решил "поколоться" и попробовать закладки. Мои друзья уже давно в этом шарят, а я всегда был чуток нерешительным. Но потом подумал: "Зачем мне жить скучной и банальной жизнью, когда можно закатить шороховую вечеринку в своей голове?". И я решился.
Первым делом я начал экспериментировать с жидким порохом. Эфедрон, братюнька! Кажется, я нашёл свой наркотический "кайф". Хотя, конечно, в начале было тяжеловато. Уж не знаю, почему его называют порошком, ведь это скорее жидкая субстанция. Но всё равно, что бы ни было, я был уверен, что моя новая любовь к эфедрону поможет мне достичь высоты!
Затем наступил черед кокоса. Это был новый уровень! Я применил все свои актерские таланты и начал читерить. Да-да, я признаюсь, я жульничал! Мир несправедлив, и мне нужно было найти путь к успеху. Но со временем, кокос перестал меня удовлетворять.
И тут, я встретил свою настоящую любовь – жареный крек! Этот наркотик мне подарил невероятные ощущения, словно моя душа парила в небесах. Факт, я стал настоящим мастером в этом деле, и даже рассматривал возможность стать профессиональным ширкоделом. Да, ведь такие люди существуют, и они востребованы, как никогда!
Но если честно, мне всегда хотелось попробовать что-то ещё. И тут пришла пора афганки – настоящей афганской конопли. Вместе с ней в мою жизнь вошёл новый способ употребления – аппарат. Эти шприцы, братаны, это нечто! Ты втыкаешь, и всё остальное просто теряет весь смысл. Что-то вроде наркотического раскола свежего кокоса, но совсем другие ощущения!
С каждым днем я становился всё более и более затянутым в наркотическом вихре. Но мне нравилось! Я был круче всех – мои родители отдыхали! Ведь мне показалось, что я начал зарабатывать больше, чем они. То были сильные аллюзии, то неуправляемая паранойя. Я был на грани своего ума. Но, опять же, я был комиком, и мне всегда удавалось найти что-то смешное и в самых безумных ситуациях.
Знаете, я помню одну историю, как я закатил хохотушку на самой большой вечеринке, где все были на ширке. Я взял кусок крека, положил его на пол и сказал, что это специальная закладка – "волшебный пластырь от скуки".
Люди просто сходили с ума от смеха! Лицам были кривые, смеяться не могли остановить. Один парень так сильно смеялся, что его закрутило так сильно, что он попытался настрелять всех присутствующих… Ужас, как в фильме! Но потом он вспомнил, что это всего лишь крутой наркоман-комик и упал на землю, продолжая смеяться.
Со временем, я понял, что надо оставить всё это. Шутить можно и без всякого гадюшника. Читайте книги, учите новые вещи, развивайтесь и делайте то, что нравится вам на самом деле.
Мы живём только один раз, и это слишком ценно, чтобы потратить его на упоротые эмоции. Верьте в себя и свои силы – и вы обязательно добьётесь чего-то большего, чем просто "поколоться".
Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!